Дата публікації: 26.05.2025
Ірина Лукеча — досвідчена психотерапевтка, психологиня та тренерка з глибоким міжнародним досвідом у сфері гуманітарної допомоги, подолання травм і психосоціальної підтримки. З 2022 року вона є активною учасницею глобальних ініціатив у сфері психічного здоров’я в рамках діяльності International Medical Relief (США), де наразі обіймає посаду тім-лідера. Ірина також співпрацює з фондами підтримки біженців у Польщі, працюючи з дітьми, сім’ями та людьми з особливими потребами, включаючи аутизм та СДУГ. Її професійний підхід базується на міжнародній підготовці, зокрема сертифікації в Breath-Body-Mind Therapy (США) та Психосоматиці (Україна). У минулому координувала спільні гуманітарні проєкти за підтримки уряду Данії та Червоного Хреста.
Терапевтична підтримка жінки-біженки: як психотерапія повертає відчуття стабільності та життєвої сили
Вимушене переселення до іншої країни через воєнні дії — це не лише питання фізичного виживання, а й глибокий психологічний виклик. Особливо складно цей досвід переживають жінки з дітьми, які змушені залишити дім заради безпеки родини. Поряд із почуттям полегшення за порятунок дітей, часто виникає глибоке почуття провини, тривоги та внутрішньої дезорієнтації. Психологиня Ірина Лукеча надає фахову підтримку таким клієнткам, допомагаючи їм повернути внутрішню опору, відновити зв’язок із собою та впевнено рухатися вперед.
Життєва ситуація клієнтки
Клієнтка — мати двох дітей, яка евакуювалася з України під час активної фази повномасштабного вторгнення. З перших днів перебування в новій країні вона зіткнулася з глибоким психологічним кризисом: почуття вини за залишений дім, тривога за майбутнє, розгубленість у незнайомому середовищі та втрата внутрішньої опори. Хоч вона й усвідомлювала, що вчинила правильно, рятуючи своїх дітей, ці емоції стали непосильним тягарем. Звернення до психолога стало першим кроком до відновлення.
Основні етапи психотерапевтичної допомоги
1. Емоційна стабілізація та підтримка безпеки
- Проведення регулярних сесій (1 раз на тиждень) у довірливому форматі
- Глибоке опрацювання почуття провини та сорому, пов’язаних з втечею
- Робота з соматичними симптомами стресу: головний біль, безсоння, напруження в тілі
- Опанування технік тілесного заземлення та дихальних практик
2. Психологічна адаптація в новому середовищі
- Обговорення впливу травми на образ «гарної матері» та жіночої ідентичності
- Розбір поширених психологічних бар’єрів під час адаптації
- Виявлення доступних ресурсів для підтримки (школи, місцеві ініціативи, жіночі кола)
- Формування персональної карти підтримки: з ким можна говорити, куди звертатися
3. Побудова нового життєвого маршруту
- Оформлення коротко- і довгострокових особистих та професійних цілей
- Складання щотижневого плану з елементами самодогляду
- Запис на курси вивчення іноземної мови для підвищення впевненості
- Повернення до відкладеної мрії — вступ до навчального закладу
Досягнення та результати терапії
- Відчутне зменшення тривожності та психосоматичних скарг
- Зміна ставлення до себе та свого досвіду — від жалю до поваги
- Поява мотивації будувати нове життя на власних умовах
- Відновлення відчуття внутрішнього «я» та жіночої гідності
Відгук клієнтки:
Поширені запитання
Питання
Скільки часу потрібно для психологічної адаптації після травматичного досвіду?
Відповідь
У середньому перші зміни відчуваються вже після 2–3 місяців щотижневої терапії. Проте глибока стабілізація може потребувати 6 місяців і більше, залежно від обставин.
Питання
Чи потрібно соромитися почуття провини, якщо воно не зникає?
Відповідь
Ні. У терапії ми визнаємо всі емоції як нормальну реакцію на ненормальні обставини. Навчання їх приймати та інтегрувати — ключ до емоційного зцілення.
Цей кейс демонструє, як психологічна підтримка може бути життєво необхідною у критичних ситуаціях. Терапія допомогла клієнтці не лише стабілізувати свій стан, а й віднайти сили для нового старту, незважаючи на глибокі втрати. Завдяки роботі з фахівцем, вона повернула собі контроль, внутрішній голос і здатність будувати майбутнє знову.
